18 березня

Я думаю, що це буде останній відкритий пост в моєму блозі на довгі-довгі місяці. Ні, я не кажу про відгуки на фільми або книги, спасибі їм за старання відволікти мене, зберегти інтерес до будь-чого ще, крім того, як безмедикаментозно втихомирити біль у грудях. Якщо ви читали тільки їх, то ніяких змін не помітите. ( Read more... )

==================

Я думаю, что это будет последний открытый пост в моем блоге на долгие-долгие месяцы. Нет, я не говорю об отзывах на фильмы или книги, спасибо им за старания отвлечь меня, сохранить интерес к чему-либо еще, кроме того, как безмедикаментозно утихомирить боль в груди. Если вы читали только их, то никаких перемен не заметите. ( Read more... )

==================

Хочу окремо сказати деяку річ, яка є очевидною для нормальних людей, але, на жаль, ще торкає багатьох "перехожих". Йшли-йшли собі, коли бачать мою сторінку на фейсбуці, чи мій блог в ЖЖ, а там пост з реченнями, що теж торкають, бо не може цей перехожий з ними погодитись або мовчки пройти повз... І зупиниться він, і почне писати анонімні коментарі, чи створювати фейкові акаунти, бо дуже хоче, аби його бруд, його мерзотні мислішкі, обов'язково потрапили до моєї сторінки, щоб я їх прочитала вранці та, може, зіпсувала собі настрій. Так і уявляю, як воно пихтить, прагне народити якийсь унікальний коментар, щоб дістати, вразити, "тикає" та використовує прізвище без імені, а потім очікує, чи з'явиться коментар, та розчаровано оновлює сторінку по кілька разів. Це такая бридка уявна картинка, що тільки криву посмішку може викликати, чи не так? Не образу, не зіпсований настрій, а лише іронічний нахил голови та мілісекунду уваги, щоб нажати delete.
Тож, не витрачайте часу, "перехожі", йдіть собі далі, несіть свої слова та енергію у якесь інше русло. Тут ви зайві.

"Ігноруй тих, хто вважає, що знає тебе краще, ніж ти сам".